top of page
braincultspace

Якщо думки про минуле не відпускають


Якщо у вас постійно крутяться думки, що не дають вам спокою.


- «мені варто було бути більш готовим, не ігнорувати попередження про війну»;


- «мені потрібно було навчитись стріляти/ захищатись раніше»;


- «мені потрібно було подбати про авто/ бензин».



Це типово, коли людина, перебуваючи в ситуації загрози, повертається думками в минуле. Ви програєте подію в голові, згадуючи все, що робили і до чого це призвело. Або намагаєтеся зрозуміти, що пішло не так і уявляти собі, що було б, якби ви діяли інакше.


До певної міри це нормально. І це стається з усіма нами. Мозок обробляє отриманий досвід і саме тому ви не можете припинити думати про те, що трапилося. Ці думки є частиною процесу навчання — ми обмірковуємо, як варто було б вчинити, щоб при подібній ситуації бути більш готовими. Ми вчимось з помилок і для когось це може бути корисним.


Втім якщо ми цілковито сфокусовані на думках, що варто було зробити тоді у минулому — це стає проблемою, адже затуляє від вашої уваги нові можливості актуальні прямо зараз.

Добре це ілюструють слова Хелен Келлер: «Коли одні двері закриваються, інші відкриваються, але часто ми так довго дивимося на зачинені двері, що не помічаємо тих, які відкриті для нас».


Немає магічної техніки, щоб прибрати нав’язливі думки, але можуть стати в нагоді дві стратегії:

1. У момент прокручування думок про минуле, задайте собі питання про зараз, зміщуючи фокус на тут і тепер.

Наприклад, «мені варто було приготуватись краще” (це про минуле). Натомість запитайте себе «ок, а що мені варто зробити прямо зараз?».

2. Спробуйте не боротись з думками.

Думки — це просто думки, втім коли вони викликають дискомфорт і тривогу, ми прагнемо відштовхнути їх.


Натомість треба прийняти — як одну з думок, які крутяться у вас в голові, вони приходять і йдуть, а думка — це просто думка, вона не = ви.


Якщо перестати зосереджувати всю свою увагу на одній лиш думці, що стосується минулого, тоді перспектива стає ширшою і ми зможемо бачити інші можливості чи потреби, що стосуються теперішнього часу.

Текст від психотерапевтки Анастасії Ніжнік

Comments


bottom of page