top of page
  • braincultspace

Так хочу додому


Туга за домом є такою сильною і такою природною. Бо дім — це не про житлову площу, це місце сили і роками вибудована архітектура нашого життя, де так добре відчуваються спогади і нові плани, де все близьке, знайоме і зрозуміле. І саме це дає нам відчуття безпеки у себе вдома, навіть якщо безпеки насправді немає.


Вертатись чи не вертатись? Про це – поради психотерапевтки Анастасії Ніжнік.



- Важливо розділити емоції, когніції і поведінку. Хотіти повернутись додому — дуже природно, зрозуміло, і це палке бажання буде з нами як повітря — це є сфера емоцій.


- Рішення (і подальші дії) важливо ухвалювати осмислюючи ці бажання: яка є реальна ситуація зараз там, де мій дім? Чи лишається в цьому місці підвищений рівень небезпеки? Що говорять факти, що говорять представники місцевої влади та ДСНС?


- Ми “даємо запит” у когнітивну сферу і робимо оцінку того, чи час повертатись. Якими б не були наші емоції, вони не дорівнюють нашій поведінці. Ми робимо вибір на основі знань і логічного мислення, тобто це – відповідальність кори головного мозку, чия функція – ухвалювати зважені рішення з передбаченням наслідків.


“Зайти додому, заварити зелений чай у мої улюблені горнята від ФАЙНА кераміка, сісти з найріднішими за стіл, дивитись на рідні сосни та загорнутись у теплий-м'який плед, що зв'язала моя мама — це моя маленька мрія і вона робить мене трішки щасливішою... хоча це щастя змішане із сумом. Але сьогодні я в іншому місці і я буду максимально корисною там, де я є, адже щоб наблизити час повернення, нам потрібна перемога”, — каже Анастасія.


Ілюстрація Марися Рудська.


Comments


bottom of page