Коли тривалий час немає звістки про близьку людину, може виникати відчуття дещо подібне до втрати. Ваш світ був одним – з присутністю цієї людини фізично або щонайменше розмовами, певним зв’язком, а нині став іншим, в якому зв’язок обривається.
Як і горювання, так і переживання за близьку людину в цій ситуації активує спогади, вони стають більш чіткими, емоційними. Вся наша «робоча пам’ять», по аналогії з комп’ютером, задіяна в цьому процесі, і всі іконки на моніторі – тільки про цю людину. До певної міри це нормально.
- Говоріть про цю людину, згадуйте щасливі ваші моменти, якщо відчуваєте потребу. Поряд з цим життя триває, в ньому – багато викликів і питань, які потрібно вирішувати вже зараз і які на паузу поставити не можна.
- Наповніть ваш день активностями: у тому, що ви маєте контроль, складайте план на день. Активності можуть бути пов'язані з ситуацією (пошук зв’язку чи додаткової інформації про близьких, людей, які могли бути поруч, служб, які відповідають за гуманітарну підтримку чи порятунок тощо), але не обмежуватись лише нею. У вашому кожному дні має бути місце для чогось, що вас радує, а отже, робить вас стійкішими – прогулянки, маленькі приємності, зустрічі, музика тощо.
- Планування та виконання простих задач допоможуть структурувати день та створити нову опору для себе, дасть відчуття, що ви не безпорадні. Чітке відслідковування днів дозволяє нам ділити важкий період на відрізки, які мають початок і кінець, замість того, щоб переживати час як одну суцільну чорну діру.
- При цьому важливо відкинути, наче баласт, все, без чого можна обійтись. Зробити дії енергоефективними, і з огляду на це – обмежити “псевдозахисну поведінку”: цілодобовий пошук інформації, перевірка телефону та зв’язку щодесять хвилин, пошук завірень чи картання себе – це не вирішує проблеми і замість зниження тривоги, посилює її та забирає ваші сили.
- Подумайте, яке життя ваша близька людина хотіла б, щоб ви мали? Чи була б щаслива від того, що ви “завмерли” чи позбавили себе радостей, ресурсів?
- Приймайте підтримку та надавайте її іншим: у цей надзвичайно складний період важливо зуміти бути відкритим до підтримки інших, до взаємотурботи. Ми не існуємо поодинці – як і наша психіка, ми є соціальними по своїй природі і нам так потрібно відчувати своє “плем’я”, особливо у непрості часи. Будуйте взаємопідтримку й з тими, хто опинився у схожій з вашою ситуації – разом ви можете бути сильніші та ефективніші.
- Ми справді не знаємо, що нас чекає далі, і хочемо ми того чи ні, але невизначеність є частиною життя. Поряд з цим ми завжди маємо вибір – ставити життя на паузу, непорушно дивитись з жахом у невизначеність, чи прожити кожен день як безцінний день нашого життя, наповнити його сенсом.
Більше про цей надзвичайно непростий період - чекання новин від близьких - у публікації на НВ.
Анастасія Ніжнік, Брейнкульт (с)