Коли нема ні звісточки від близької людини, коли всі дні — це безперервне очікування і коли, часом, приходить думка “а якщо ми вже не побачимось?...”
Анастасія Ніжнік, психотерапевтка Хабу стійкості, про цей непростий стан.
В житті ми не маємо жодних гарантій... Але за закритими дверима тривога малює найстрашнішу картину, і поки ці двері ми не відкрили, добре мати віру, що за ними все ж таки може бути щось хороше. Невизначеність насправді, крім непростого досвіду, часом приносить і добрий.
Страх і надія — обидва про невідомість, втім пропонують абсолютно різний погляд на неї.
Страх говорить, що майбутнє буде гіршим за сьогодні, надія каже, що майбутнє може бути кращим за сьогодні. Часом ця надія впливає на результат, оскільки формує те, як ми реагуємо на ситуацію. Страх може нас паралізувати, змушує почувати себе самотнім і безпорадним.
Але обрав надію, ми обираємо дію — шукати рішення, звертатись за допомогою, говорити з іншими людьми, і разом ставати сильнішими — настільки, щоб прийняти реальність страху і піднятись над ним. І власне надію — це те, що у нас неможливо забрати. І віру в здатність людини — ваших близьких зокрема — долати перешкоди, впоратись з випробуваннями, які виникли в житті.
Хай надія і віра будуть з вами.
Анастасія Ніжнік, Брейнкульт (с)
Σχόλια